Подання інформації про кінцевих бенефіціарів

SergienkoLawyers > Подання інформації про кінцевих бенефіціарів

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів» визначає коли необхідно подавати інформацію про кінцевих бенефіціарів».

    До 25.09.15 Законом від 14.10.2014 р. № 1701VII всі підприємства зобов’язали надати держреєстратору інформацію про кінцевих выгодополучателях. Винятки передбачені лише для державних і комунальних підприємств.
     Відповідальність за неподання встановлена ст. 16611 Купапштраф від 5100 до 8500 грн.
   На даний момент зареєстровано законопроект, що подовжує термін подачі. Мін’юст також неофіційно повідомляє про намір продовжити терміни.
Нижче описано, у якій формі, яким чином і яку саме інформацію необхідно подати, щоб знизити ризик притягнення до відповідальності. Завданням наведених нижче рекомендацій не є з’ясувати, кого насправді законодавець мав на увазі під кінцевим вигодонабувачем (або кінцевим бенефіціарним власником). З цим завданням не впорався сам законодавець.

В якій формі подавати інформацію?

    Реєстратору подається форма4, затверджена наказом Мін’юсту від 10.04.2015529/5Надання будьяких підтверджуючих документів законом не передбачено.


Кого
вносити?

    Закон1701VII посилається на визначення доконаного вигодонабувача, наведене в Законі від 28.11.2002249IV, який втратив чинність у зв’язку з прийняттям Закону від 14.10.2014 р. №1702VII. Останній терміна кінцевого бенефіціара взагалі не містить, його місце зайняв більш модний термін кінцевий бенефіціарний власник. Визначення обох термінів ідентичні і однаково незрозумілі. ГК зобов’язує підприємства встановлювати кінцевих бенефіціарів власників (контролерів), а закон «Про держреєстрації» зобов’язує подавати інформацію про кінцевих бенефіціарів.
У законі1701VII кінцевий вигодонабувач визначено вкрай широко і розмито. Коротенько, це фізична особа
яке, незалежно від формальних ознак, може здійснювати вирішальний вплив на діяльність підприємства, або
особа, яка прямо або разом з пов’язаними особами володіє 25 і більше відсотками статутного капіталу.
ГК покладає на підприємство обов’язок встановлювати кінцевих бенефіціарних власників. У той же час законом не передбачені процедури, які давали б можливість підприємству отримати вичерпну інформацію про кінцевих бенефіціарів. Крім того, не передбачено обов’язок бенефіціарів надавати таку інформацію підприємству.
    На практиці керівникові підприємства доступна лише документально підтверджена інформація: володіння 25 і більше відсотками статутного капіталу або якийсь документ, що наділяє особу повноваженнями, достатніми для здійснення вирішального впливу. Зазначимо, що в Законі йдеться лише про кінцевих выгодополучателях. Таким чином, рекомендації включати в їх перелік самого керівника підприємства позбавлені підстав.
      Відповідальність за подання недостовірної інформації
Висловлюються думки, що «ніякої відповідальності за надання недостовірної інформації про бенефіціарів законодавством не встановлено». У зв’язку з таким висновком зазначимо лише, що грань між наданням неповної інформації і складом злочину за ст. 205-1 КК України досить тонка. У той же час, надмірне завзяття включити в перелік кінцевих вигодонабувачів всіх осіб, які охоплюються визначенням Закону, також може привести до деякої недостовірності.
     Вважаємо, що досить включити в перелік кінцевих вигодонабувачів учасників з часткою 25 і більше відсотків, а також осіб, вирішальний вплив яких підтверджується доступними підприємству документами.              Навіть якщо пізніше з’ясується, що якийсь кінцевий бенефіціар було втрачено, дії керівника не можуть бути кваліфіковані, як подання завідомо недостовірної інформації. Керівник виходив з тієї інформації, яка йому була або могла бути доступна. Як було сказано вище, законом не передбачені процедури, які дали б можливість підприємству отримати вичерпну інформацію про кінцевих бенефіціарів. Також не передбачена обов’язок бенефіціарів надавати таку інформацію підприємству. Рекомендації направляти засновникам (або іноземним реєстраційним органам) запити про надання інформації не позбавлені розумності. Однак законодавством така процедура не ставиться в підприємству в обов’язок.

Як подавати?

       У підприємства є вибір: вистояти чергу і подати форму 4 особисто і упевнитися в тому, що вона прийнята, або скористатися правом, передбаченим Законом «Про державну реєстрацію…» і направити форму поштовим відправленням з описом вкладення. Під поштовим відправленням в Законі мається на увазі рекомендований лист (див. ст. 1визначення). Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону у разі, якщо документи надсилаються реєстратору поштою, підпис заявника повинна бути засвідчена нотаріально.
      Опис вкладення та фіскальний чек слід зберегти, як доказ надання інформації реєстратору. Навіть якщо реєстратор залишить документ без розгляду, застосувати адмінштраф до підприємства буде непросто, а у підприємства з’явиться час усунути виявлені порушення реєстратором. Не виключено, що і в законодавця з’явиться час і бажання передбачити в законі розумні винятки.

Строк виконання послуги — 1-2 дні

http://temp.registrio.com.ua/usi-poslugi